Біографія

 

Данилюк Іван Михайлович, народився 29 липня 1961 р. в селі Коритне Вижницького району Чернівецької області.

В 1968-1978 рр. отримав середню освіту. В 1979 р. закінчив Вашківецьку автомобільну школу.

В 1980 р. вступив до Сторожинецького лісного технікуму на заочний відділ, який закінчив у 1983 р.

З 1981 р. по 1989 р. працював лісорубом в колгоспі “Пам'ять Ілліча”.

В 1983 р. оженився на дівчині православного віровизнання Кігніцькій Катерині Василівні 1965 року народження.

Має двох дітей: сина Дмитра 1984 року народження та сина Віталія 1987 року народження. 

2 серпня 1989 р. був рукоположений владикою Антонієм в сан диякона в Свято- Успенській церкві с. Банилів Вижницького району.

9 серпня 1989 р. владикою Антонієм був висвячений в сан священика в Свято- Миколаївській церкві м. Чернівці. 

З 19 жовтня 1989 р. до червня 1990 р. був призначений настоятилем Свято-Успенського, Свято-Іллінського храмів, а також храму Різдва Пресвятої Богородиці с. Комарівці Сторожинецького району.

З 30 червня 1990 р. і до цього часу виконує обов’язки настоятеля храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Бобівці Сторожинецького району.

В 1995 р. вступив до Київської Духовної Семінарії (заочне відділення), яку закінчив у 1999 р.

15 квітня 1998 р. до дня Святої Пасхи єпископом Кіцманським та Заставнівським Никоном нагороджений Наперстним Хрестом.

9 березня 2010р до дня Святої Пасхи Святійшим Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом нагороджений Митрою.

 

Історія церкви

 

Бобівці – село у Сторожинецькому районі Чернівецької області. Воно розташоване в межах Прут-Сіретського межиріччя.

 

Село Бобівці

Село простягається вздовж річки Глиниця і ділиться нею майже навпіл на північно-східну та південно-західну частини.

                                                                        

 

Річка Глиниця

 

Вперше село згадується в 1421 р. у листі польського князя. Зустрічаються також старі листівки із зображенням краєвиду села, де Бобівці згадуються як “Bobestie”.

 

Стара листівка із зображенням с. Бобівці

 

        Існують декілька легенд щодо походження назви села. Одна стверджує, що з давніх-давен тут у великій кількості саджали бобові рослини. Інша говорить про те, що колись тут жив чоловік на ім’я Бобирло – один з першопоселенців.

        Заселятися Бобівці почали зі Старого кута, де зараз знаходиться церква. Він тому і називається Старим, що тут вперше сформовані поселення людей. Згодом з’явилися також кути Козаки, Романка або Голий горб, Вівтар, Селище та Григорі.

На території сучасного села був густо насаджений ліс, згодом тут почали оселятися втікачі з Бессарабії та Галичини. Вони вирубували невеликі ділянки лісу, будували на них свої домівки, а також засівали город.

Праворуч на пагорбі Старого кута виблискує своїми куполами церква Успіння Пресвятої Богородиці.

2013 року виповнилось 130 років як була відкрита церква, проте будуватися вона почала значно раніше силами жителів села.

Як свідчать архівні документи, кам’яна церква почала будуватись на місці приходського будинку, зведеного з м’яких матеріалів у 1856 р.

 

Церква Успіння Пресвятої Богородиці

 

Старожили розповідають, що люди спочатку збудували завод для виготовлення цегли, і своїми руками почали мурувати церкву. Проте коштів на будівництво не вистачило, і стіни були зведені лише до рівня вікон.

В цей час в селі жили пан з дружиною, яку звали Кассандра де Буберл. Однієї ночі пані приснився сон, в якому їй явилась Матір Божа і сказала, що вона повинна допомогти людям добудувати храм.

Архівний документ

 

Таким чином, з допомогою сім’ї пані Кассандри де Буберл, у 1883 р. було завершено будівництво та відкрито храм Успіння Пресвятої Богородиці. Стара церква, яка знаходилась на цьому місці, перенесена у 1884 р. на хутір Перелісок, де раніше був монастир. В даний час цей кут носить назву Вівтар.

Так, філіалом Свято-Успенської церкви став храм Івана Хрестителя.

Храм Івана Хрестителя

Про кут Вівтар, а саме про місце, де зараз розташований храм Івана Хрестителя також існує своя легенда. Розповідають, що колись там була церква, в якій був дуже гарний вівтар або олтар, і тому люди назвали цей кут Вівтар. Але люди ніколи не ходили молитися до неї. Вони у свята працювали, у пости справляли весілля, танцювали, співали. Бог це терпів дуже довго, бо думав, що люди таки колись повернуться до церкви обличчям. Але коли у великодню п'ятницю люди пили, їли, танцювали, то сталося диво: церква провалилася під землю, а на її місці виступила вода. Так утворилося чудотворне джерело.

Каплиця на території храму Івана Хрестителя

 

На цьому місці і зараз є криниця з цілющою водою, яка ніколи не пересихає. На свято Івана Купала кожен хоче набрати води до сходу сонця, бо тоді вона має магічну силу. Але і в будні дні люди використовують цей дар природи.

Старожили розповідають, що жила колись пані. В неї сталося горе – вона осліпла. Якось, проїжджаючи повз джерело, вона почула дзюрчання води, попросила кучера зупинитися і дати їй напитися. Чоловік напоїв стару пані і набрав води з собою в дорогу. Шлях був далекий, і жінка час-від-часу пила цю воду. Після першого ж ковтка стара жінка відчула велике полегшення у всьому тілі, а коли провела мокрою рукою по обличчю, то прозріла.

Сталося диво: зір повернувся до неї, але бачила вона все невиразно, ніби в тумані. Після цього вона наказала побудувати каплицю над водою. Так, щодня приходила пані до джерела вмитися і поклонитися святому місцю. Невдовзі почала бачити.

        Слава про цілюще джерело поширилась по всьому краю. Звідусіль з’їхалися, приходили пішки чи верхи численні прочани. Тому й перенесено сюди церкву Івана Хрестителя з центру села. Капличка і джерело стали справжнім духовним центром.

У кутку каплиці стоїть стара ікона. Люди розповідають, що вона була знайдена тоді, коли копали криницю. Ця ікона є чудотворною, як і вода.

 

                Місце для освячення води біля каплиці (храм Івана Хрестителя)

 

Також варто зазначити, що на території Свято-Успенської церкви с. Бобівці розміщений сімейний склеп предків пана Медведецького, збудований у вигляді каплиці, який являється архітектурною пам’яткою. Під каплицею знаходиться усипальня, в якій поховані 10 чоловік, в тому числі і діти. Вона побудована в XIX ст. у нео-візантійському стилі.

В 20-40 рр. XIX ст. село Бобівці входило до румунських володінь. В цей час в центрі села був розміщений маєток заможного пана Юрія Медведецького, якому належало близько 700 га лісу та 300 га родючих земель, а навколо нього жили бідняки. Жив пан з дружиною та трьома дітьми: двома синами та дочкою.

  

 

 

 

 

 

 

 

Склеп предків пана Медведецького

 

Пан Медведецький був нащадком Кассандри де Буберл, яка побудувала церкву. Коли він вирішив звести біля церкви склеп, то сказав: “Я кладу цю каплицю, тут мають мене поховати і моїх родичів”.

Так останки Кассандри де Буберл та її сім’ї і потепер зберігаються у склепі біля Свято-Успенської церкви, а сам Юрій Медведецький виїхав з Бобівців у 1939 р. до Австрії, а його дружина до Німеччини.

 

 

Склеп предків пана Медведецького з середини

 

На даний час внутрішнє спорядження Свято-Успенського храму є дуже гарним: розписані стіни, старовинні ікони (є дуже давні і розмальовані на дерев’яній основі), орнаментований різьблений з позолотою іконостас, п’ятнадцятиметровий світильник, підсвічники.

Біля церкви стоїть дзвіниця, яка нараховує два дзвони, вага одного із них 105 кг.

 

 

Дзвіниця Свято-Успенського храму

 

        Як вже було сказано, цього року Церкві Успіння Пресвятої Богородиці виповнилось 130 років з дня відкриття. Зрозуміло, що час бере своє, і такий поважний вік не міг відобразитись на її внутрішньому та зовнішньому вигляді: стіни потріскали, старовинні ікони дещо втратили свій вигляд. Тому в цьому році парафіянами була розпочата реставрація церкви.

        Так були проведені внутрішні роботи з обробки стін, розпис стін, художньо-реставраційні роботи з відновлення семи ікон, відновлення іконостасу.

Усипальня, яка побудована біля храму, також терміново потребує ремонту та перекриття, який частково розпочато та буде продовжено в наступному році.

В році, що прийде, парафіяни також мають велике бажання здійснити перекриття та ремонт фасаду церкви.

                                                                                                      

Свято-Успенська церква після внутрішнього ремонту