Біографія

Колотило Михайло Степанович народився 14 листопада 1958 року у с. Коритне Вижницького р-ну, Чернівецької обл. У грудні цього року був охрещений у місцевому Свято-Миколаївському храмі.

У 1966 році зарахований до першого класу сільської середньої школи, де закінчив вісім класів у 1974 р .

З осені цього року по 1977 рік навчався в училищі на столяра художніх виробів в смт. Ів. Франкове Яворського р-ну. Львівської обл.

У 1987 році призвався до лав тодішньої радянської армії.

 у 1979 році демобілізувався і працював на Чернівецькому меблевому комбінаті.

 З 1980 року по 1996 рік працював на цегельному заводі.

У березні місяці 1996 року був рукоположений у сан диякона в соборі святої  Параскеви високопреосвященим митрополитом Чернівецьким і Буковинським Данилом, а у кінці березня висвячений на ієрея в цьому ж соборі, де і ніс послуг.

У квітні цього ж року був направлений на парафію в с. Нова Жадова Сторожинецького району настоятелем Свято-Покровського храму і храму Юрія Переможця, де відправив першу літургію у неділю апостола Фоми. Є настоятелем цих храмів і по сьогоднішній день.

В 1996 році поступив до Київської духовної семінарії, яку закінчив у 2000 році.

У 1999 році був нагороджений камилавкою єпископом Кіцманським Никоном.

14 листопада 2008 року нагороджений протоієрейством в честь 50-ліття архиєпископом Чернівецьким і Кіцманським Варлаамом.

9 березня 2010 року до дня святої Пасхи патріархом Київським і Всієї руси України Філаретом нагороджений палицею, засвідчив єпископ Чернівецький і Кіцманський Марк.

14 березня 2012 року з благословення Святійшого Філарета, патріарха Київського і всієї Руси-України нагороджений хрестом з прикрасами.

Історія церков

Свято-Покровська церква

Село Дібрівка розташоване за 24 км. від районного центру м. Сторожинець. Лежить воно в передгірській частині Карпат та на 10 км. простягається від берегів Сірету та притоки Міхідри.

Село вперше згадується в грамоті молдавського воєводи Стефана ІІІ, від 15 березня 1490 року, де визначається територія Родовецького  єпископства, де записує землю церковною.

На території села розташовані дві церкви, Юріївська, Свято-Покровська та Іллінська каплиця.

Свято-Покровська церква розташована в мальовничому куточку нашого села. Вона збудована в 1895 року, коли у нашому краї панувала Австрія. Господарем в той час хутора  Поляна був п. Балешескул. Жителі села В. Станівці Гавдун Василь та житель с. Поляни Сирецький Василь 6 місяців збирали кошти на будівництво церкви по інших селах області. Звернулись також до пана, щоб допоміг побудувати церкву. Пан Балашескул сказав, щоб будували на території хутора Поляни виділить землю і дасть ліс.

Так у 1891 році почалося будівництво храму. Членами церковної громади були Заторський Дмитро Ів., Косован Микола, Осипчук Михайло. В числі перших священиків був Братяну, а Флорескул Іван був паламарем.

Багато наша церква бачила, багато вистраждала, була свідком історії народу і все пережила.

Збудована церква з дерева, дерево споконвіку у нашому краї було основним будівельним матеріалом. Вінчають церкву три куполи, на честь Пресвятої Тройці.

Вони по особливому прикрашають церкву у сонячний день.

Спершу храм носив назву Воздвиження Чесного Хреста Господнього, але так як цей день є строгим постом храмовий день було перенесено на 14 жовтня свято Покрови Пресвятої Богородиці, сталося це у 1925 році.

 

В радянські часи багато храмів було знищено. Наша церква з милості Божою та віри людей не була закритою.

У 2008 році завдяки сільській громаді та настоятеля свящ. Михаїла Колотила був зроблений капітальний ремонт, як ззовні так і в середині.

Храм великомученика Юрія Переможця.

Стоїть на краю села Дібрівки і Старо-жадівської сільської ради. Був збудований у 1947 році з дерев'яного матеріалу німецької кірхи, німецька громада виїхала до Німеччини ще до війни. Ще й сьогодні про це перевезення з кірхи до нас нагадує кругле вікно у вівтарі.

1963-1964 рр. початок хрущовського гоніння на церкву. Не оминуло воно і нас. Церква атеїстами була закрита. Щоб храм не знесли, то за порадою священика Барана на території храму було зроблено декілька поховань. Таким чином храм було врятовано, але його розграбили, в середину завезли міндобрива. Хоча багато церковних речей було сховано місцевими християнами, коли храм у 1989 році були відновлено то ці речі було повернуто.

Хочеться сказати, що всі хто закривав активно наш храм, грабив, досить трагічно закінчили своє земне життя. Вже за мого священства один із цих людей був важко хворий, і надзвичайно мучився, він просив класти за нього свічки у храмі та молитись. Це пересторога для віх хто зневажливо ставився до віри до церкви і до Бога.

Храм відродився і в 1998 році його розширили з ініціативи і наполегливості старости Назарюка Василя. Хоч парафія не велика але храм щонеділі повний віруючих людей, які з радістю приходять до храму дякувати за все Богові та прости благословення на майбутнє життя.

Ілінська каплиця

Знаходиться на березі річки майже на межі с. Дібрівки та с. В. Станівці. Збудована ще за часів Австро-Угорщини, із саману (матеріал із глини і соломи). Перебудована у 1998 році по благословенню митрополита Данила і за наполегливої праці Слобоцького Миколи та на пожертви односельчан. У цій каплиці кожного року в день пророка Божого Іллі (2 Серпня) проводиться соборне Богослужіння, так як люди цього кута вважають це свято храмовим.