Біографія

 

 Митрофорний   протоієрей   Іван   Петрович     Василів  народився   12   березня   1975   року          в   християнській   родині   в   с. Залісся   Чортківського   району   Тернопільської області. 

  В   1982   році   почав   навчання   у  

 Залісянській  середній  школі,  яку   закінчив   у   1990   році.    В цьому  році  поступив  до   Чортківського    ПТУ   №29   яке  закінчив  з  відзнакою  у  1993  році.

 

  В 1995 році  вступив  на  навчання  до  Волинської  Духовної  Семінарії  і  в  1999   році  закінчив повний курс  по 1 розряду.

 

  В  1997  році  одружився  з  православною  християнкою  Хрик  Галиною  Іванівною.  Разом  виховуємо  двох  дочок : Соломію    (1999  р. н.)  та  Софію  ( 2003 р. н. ).

 

  14  січня  1999  року  за   Божественною  Літургією  в  храмі  Різдва  Богородиці  с. Полонка  Луцького  благочиння  висвячений  в  сан  диякона  Митрополитом  Луцьким  і  Волинським  Яковом  ( Панчук).

 

  4 листопада   1999  року  в  храмі   Казанської  Божої  Матері                     м. Іваничі   Іваничівського  благочиння  за  Божественною  Літургією            був  висвячений  в  сан  священника   Митрополитом  Луцьким  і  Волинським  Яковом  ( Панчук ).

   

    З  серпня  місяця  організував  і  започаткував  будівництво  храму  Вмч.  Димитрія  Солунського  в  с. Ширівці  Хотинського  району  Чернівецької  області.

  

    29  серпня   2000  року  Архієпископом   Чернівецьким  і  Кіцманським  Варлаамом  (Пилипишин )  призначений  настоятелем  Свято – Димитрієвської  парафії.

   

    За  розбудову  Київського Патріархату  в  честь  престольного храму   Архієпископом  Чернівецьким  і  Кіцманським  Варлаамом  ( Пилипишин )  нагороджений  набедреником і камилавкою.

 

 4  січня  2007  року   нагороджений хрестом  з  прикрасами з благословення Святішого Патріарха  Київського  і  всієї  Руси – України.

 

    За  заслуги  по  утворенню  парафії   і  побудову  храму  Вмч.  Димитрія  Солунського   на  теренах  Хотинщини   7  липня  2009  року  з  благословення  Святійшого Патріарха   Київського  і  всія  Руси-  України  Філарета  преосвященнішим  єпископом  Чернівецьким  і  Кіцманським  Варлаамом  ( Пилипишин )  нагороджений  високою  церковною нагородою -  мітрою   .     

 

    5  січня   2010  року  Єпископом  Чернівецьким  і  Кіцманським  Марком   (Гринчевський) призначений  благочинним  Хотинського  округу. 

 

   30 квітня   2010  року  за  благословенням Святійшого  патріарха  Київського  і  всієї  Руси – України нагороджено  Благословенною  грамотою  за  заслуги  перед  перед  Помісною  Православною  Церквою та  побожним  українським  народом .

 

 

На камені, Ти,

Милий Боже,

Поклав нам Церкву,

Дав нам дзвін.

Ніхто його розбить не може,

Бо Ти сказав,

Що вічний він.

 

 

 

Історія церкви

 

     Історія нашого краю досить багата та не дуже проста. Повязано це з тими фактами, що наш край на протязі тисячоліть постійно був територією інтересів різних держав. Так,  починаючи з сивої давнини Племена Тиверців, які проживали між Прутом та Дністром , захищали південні рубежі Київської Русі.

      З розпадом Київської Русі край входить до Галицько-Волинського князівства, вже в XV столітті до Молдавського князівства, а в XVI столітті Хотинщина потрапляє до Османської імперії. В подальші століття наш край шматували різні війни, походи , набіги…

      Здавалося б в такій войовничій ситуації дана території мала би бути повністю спустошеною та обезлюдненню. Але, як не дивно, в найскрутніші на найнебезпечніші часи тут проживали люди. І що саме головне жодні завойовники не змогли зруйнувати традиції культури, мови. Цьому є пояснення , чому (поляки не впровадили католицизм, турки мусульманство). В наших пращурів була тверда християнська віра, яка і стала фундаментом, твердинею формування української нації.

     Достовірно відомо що християнство поширилося на нашій території з часів Київської Русі за правління Володимира Великого. Вже з цього періоду на сучасних територіях сіл: Недобоївці, Владична, Ширівці проживають племена словян, які прийняли християнство.

     Підтвердженням цього є той факт, що біля села Недобоївці існувало городище доби Київської Русі і неподалік нього було знайдено місцевими жителями Щербатим П.Р та Щербатим В.П срібний хрест який датується приблизно XIIст.

      Таким чином, християнство на нашій території мало вирішальне значення щодо збереження нації. І наше завдання досліджувати, зберігати, примножувати духовну спадщину нашого краю.

Заснування церкви

      Село Ширівці бере свій початок з XVI століття. Перша письмова згадка про дане село датується 1598 роком.  За легендою назва села походить від ім’я панського синаШир. Село з заходу оточене лісом та торфяниками, на схід розташувалось озеро Джулен , пасовиська , поле та болота.

     З XVII ст. село входить до Хотинської  раї. Та незважаючи на те, що село офіційно було над турецькою владою. в центрі села була збудована православна церква, в якій велася служба Божа. За переказами старожилів з невідомих причин дана церква була спалена турками, а дзвони з церковної дзвіниці кинуто в криницю, яку засипали землею. На даний період ніхто не може вказати на те місце . Однак за переказами місцевих жителів з того місця де стояла стара Церква на свята часто доносилися звуки дзвонів, до того періоду поки не була зведена на тому місці нова церква в наш час.

      Турки побудували на відстані приблизно 500 м від зруйнованої церкви мусульманську мечеть. Однак ані зруйнування церкви, ані насадження мусульманства (турецькі покарання), не змогли зламати в наших пращурів найсвятішу віру.

      В 1812 році за Бухареським мирним договором між Російською та Османською імперіями Хотинщина (разом із селом Ширівці) відходить до Російської імперії. З цього періоду припиняється гоніння  християн, руйнується турецька мечеть . У XIX ст.. будуються церква підпорядковані Московському патріархату, так як влада Російської імперії , а потім і влада Радянського союзу, допускала існування православної церкви тільки під московським патріархатом .

     З здобуттям Україною незалежності українська церква проголосила демократичні свободи, які включають в себе вільний вибір людського віросповідання.  Українці отримали шанс відновити свою православну церкву, основи якої були закладені князями Володимиром Великим, Ярославом Мудрим, Данилом Галицьким, Костянтином на Василем Острозьким, гетьманом Петром Сагайдачним , Богданом Хмельницьким, Іваном Мазепою…

Спираючись на історичну справедливість та глибоку віру громади села Ширівці, здобуттям незалежності на початку 90-х років ХХ ст. Вирішили розбудовувати Українську православну церкву.

     1991 рік – рік здобуття незалежності, рік нових надій, рік початку формування нової незалежної держави України, яка з’явилася на карті Європи, будучи в забутті декілька століть.  

     Цей рік став початком духовного відродження для жителів села Ширівці. Прагнучи відновити історичну справедливість, християнська громада побудувала на території села храм. Саме на тому місці, де існувала колись знищена турками церква.  З цією метою була створена церковна десятка, у складі: Лазаря Івана, Пастушака Євсевія, Чубея Миколи, Козарюка Івана, Балука Дементія, Боднарюка Тодосія.

     Церковна десятка сформувала: Церковний комітет. Головою комітету обрали Балука Дементія. Скарбничим – Чубея Дмитра, паламарем – Козарюка Івана.

     Діячі церковної десятки у 1992 році подали до Чернівецької державної адміністрації у відділ в справах релігії з проханням про надання дозволу на побудову на території села християнського храму. Клопотання було задоволене. Однак, початок 90-х років для всієї країни виявився досить складним в економічному сенсі. Та, незважаючи на це, у липні 1997 році було освячено і закладено хрест, де мала стояти нова церква. З цього моменту почався збір коштів на будівництво храму християнами Ширівців та прилеглих сіл. Найактивніші фундатори: Балук Дементій, Гуцул Іван, Чубей Дмитро, Козарюк Іван, Чубей Микола зробили величезну роботу по організації та збору коштів. Вагому спонсорську допомогу зробив житель Тернопільщини Василів Петро Йосипович. Він продав 20 тон зерна і всі виручені кошти вклав у будівництво нового храму. З осені 1999 року розпочалося закладання фундаменту. Не байдужі жителі села допомагали. До восьмого листопада були завершені фундаментні роботи. А наступного зведені стіни. 16 квітня 2000 року було освячено храм великомученика Димитрія Солунського. Стверджуючи своїм указом Владика благословляє настоятелем цього храму о. Івана (Василів), який був засновником  і доклав немало зусиль для розбудови Української православної церкви Київського Патріархату на території Хотинщини.

     В 2001 році були розписані куполи. З 2001 по 2004 рік майстри-іконописці з Тернопільщини розписують стіни храму. У 2005 році встановлюється іконостас.

     В 2006 році на території храму починає зводитися дзвіниця. В Чернівцях на машзаводі відливаються церковні дзвони.

     В 2010 році навколо храму прокладається хресна дорога та огорожа.       

     Першим дяком був Тофанчук Василь, він же організатор першого церковного хору. На даний момент хором керує Пістружак Зінаїда Григорівна.

    Перше  вінчання відбулося в червні 2000 року – одружувалися Пістружак Віталій та Боднарюк Лілія.

     Перше хрещення немовляти відбулося в цьому ж році , хрестили  Герчук Даяну Андріївну.

    Перші двійнята, які були хрещені – це діти родини Пістружаків.

    Вже понад тринадцять років о. Іван веде своє пастирське служіння на парафії.

 В храмі постійно проводиться богослужіння, різні церковні  обряди. Церква стала основною сільської общини, її духовним та моральним фундаментом.

    Роки минають, багато тих людей церковної общини, хто стояв у витоках розбудови храму немає вже в живих. Але всі вони зробили велику справу, відновили історичну справедливість, заклали фундамент духовності та моралі. І храм святого Димитрія Солунського в селі Ширівці стоїть і буде стояти вічно на славу Божу, як взірець християнської віри.

  

 

Початок будівництва Храму

 

                              

                                      Хресна дорога навколо Храму

 

 

  

Учасники церковного хору

  

                                                Освячення води

 

 

 

Перший церковний хор

 

                                      

 

Владика Данило на відкритті церкви вмч. Димитрія Солунського

 

Освячення хреста

 

 

 

 

                                                  Храмове свято

 

 

Панахида до 9 травня